Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
65 ЛЕТ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ВАЛЕРИЯ ВАСИЛЬЕВИЧА ЛОБАНОВСКОГО ... ПОМНИМ ....
 
2004-01-06 17:55:28, lexus

Есть люди, о которых невозможно не писать банальностей. Как не претят слуху и глазу любителя изящной словесности такие штампы, как легенда украинского футбола, но иначе о Валерие Лобановском не скажешь. Та же штука и со словом великий. Их так много, великих, и будет, даст Бог, еще немало. Но сколько ни думай (а я размышлял около получаса) но другого прилагательного к слову тренер, в сочетании с фамилией Лобановский, не придумаешь. Великий тренер.
Простите за пафос. У других его бывает и побольше. Я к счастью не предвзят и не осуществил пока что ни разу вроде бы обязательной для журналиста процедуры (продажи себя). А поэтому я искренен. И, как это не нахально с моей стороны, но в рамках данной рубрики попытаюсь поразглагольствовать о Валерие Лобановском. И поразглагольствовать правдиво в силу изложенных выше причин.

Начнем с начала, с инкарнации Лобановского в виде футболиста. Итак, что, помимо пыли, можно выудить из пожелтевших справочников, а также из струльдбругов с 50-летним болельщицким стажем? Что Валерий был техничным футболистом, особую опасность воротам противника представляли угловые в его исполнении (хотя, справедливости ради стоит отметить, что тогда многие это умели делать), но и во всех остальных аспектах игры Лобановский был силен. Пиком его карьеры стал 1961 год, когда он и его друзья Базилевич, Сабо и прочие привели киевлян к первому в истории чемпионству. Что же до минусов футболиста Лобановского, то это синдром Тотти, тогда еще не родившегося. То есть не гнушался наш герой симуляции, за что и был прозван Балериной (что увековечено даже в творчестве великого писателя Аксенова).

Затем Лобановский становится молодым тренером. Начинает в Днепропетровске, и довольно быстро возвращается в Киев. На этот раз триумфатором и законодателем мод на три десятилетия (с перерывами). Валерий Лобановский блестяще изучил опыт предшественников, перенял все лучшее, дополнил физической подготовкой (от которой всегда отталкивался) и добился результатов - два Кубка Кубков и много чего еще (например, 2-е место со сборной СССР на ЧЕ-88). Многим не нравилась манера игры киевского Динамо, журналисты измывались над пресловутой 'выездной моделью', над прагматизмом и отсутствием романтики в игре (в отличие от главного соперника - Спартака 80-х). Действительно, Валерий Васильевич принадлежал к школе Учителей, находивших Истину в результате игры. Но это ведь наиболее объективный показатель. Все остальное для любителей 'метафизических рек'. И полей. Хотя в лучшие свои сезоны киевское Динамо Лобановского играло достаточно красиво. Так, что упрекали Валерия Васильевича зря.

Тем более, что 'история рассудила', как и предрекал Кот Бегемот. Ни один тренер, когда-либо функционировавший на территории СССР и СНГ, не добивался таких результатов. Лобановский трижды делал в Киеве прекрасную команду, чем доказал, что именно он играл в этом процессе ключевую роль. Лобановский стал новатором и реформатором роли тренера. Он доказал, что тренер нужен не только для того, чтобы заставлять футболистов тренироваться и определять состав на игру. Он доказал, что тренер может быть главным действующим лицом, при всем уважении к его футболистам. Он был настоящим режиссером, худруком киевского Динамо.

Будем надеяться, что у Валерия Лобановского найдутся последователи. Причем такие, что превзойдут его, то есть неплохие последователи, согласно известной остроте.

Валерий Лобановский родился 6 января 1939 года. Нападающий. Мастер спорта. Играл за Динамо Киев, Черноморец Одесса, Шахтер Донецк. Чемпион СССР 1961. В чемпионате СССР провел 253 матча, забил 71 мяч. Дважды входил в ЗЗ лучших. Провел 2 матча за сборную СССР.
Заслуженный тренер СССР и Украины. Как тренер: 8-кратный чемпион СССР, 2-кратный обладатель Кубка СССР, Кубка Кубков и Суперкубка УЕФА, 5-кратный чемпион Украины. Тренировал сборную СССР. С ней вице-чемпион Европы в 1988 году. Третий призер Олимпийских игр в 1976 году. Написал книгу 'Бесконечный матч'.
__________________________Источник: sport.com.ua


-КОРОЛЬ помер... Хай живе КОРОЛЬ!
Спов?дь людини, яка завжди ? скр?зь намагалася "розкрити над Метром захисну парасольку"
(газ. "Спортивна газета", 9 января)
Материал подготовил UDK
--------------------------------------------------------------------------------

6 с?чня Валер?ю Васильовичу Лобановському виповнилося би 65 рок?в...
Зовн? вони нагадували Дон К?хота та Санчо Пансу: високий, зосереджений ? нав?ть якийсь "неземний" прагматик Лобановський, який на ходу прораховував до детвлей ус? майбутн? матч?, ? невисокий здоровань Чубаров - за два кроки эа спиною... Погляд насторожений, ч?пкий, здавалося б, в?н прощупу? вс? сто тисяч футбольних фанат?в - охоронець, слуга, романтичний "збро?носець" свого патрона. ? все-таки - адм?н?стратор.
Олександр Чубаров. Старший адм?н?стратор. Починав працювати з Лобановським у 1985 роц?. Вважа?, що в т? перш? в його житт? п"ять незабутн?х рок?в заслужив диплом про вищу осв?ту: футбольну, господарську, дипломатичну. Називав Тренера позаоч? "папою". Повернення Meтра в Укра?ну сприйняв як друге пришестя Христа! В?д чого не в?дмовля?ться ? сьогодн?.

- Ран?ше в?н був категоричн?ший в оц?нках, хоча, за великим рахунком, на 6езапеляц?йн?сть н?коли не претендував, - згаду? Олександр Чубаров. - Напевно. вимовляючи "так" чи "н?", в?н в?дчував б?льшу в?дпов?дальн?сть, н?ж колись. Мабуть, винен у цьому Сх?д з його виваженою мудр?стю, 50-градусною спекою й ум?нням приховувати думки.
"Працювати ? над чим" - улюблена приказка Лобановського. Вт?м, Васильович не зм?нився в одному - його команда намагалася грати в найсучасн?ший футбол. I хлопц? в нього в?дразу ж пов?рили. На в?дм?ну в?д вас, журнал?ст?в, як? то хвалили, п?дносячи до небес, то критикували, не вибираючи сл?в...

Футбольний адм?н?стратор - хто в?н такий?

- Коли я йшов на цю роботу, то припускав, що насамперед треба буде щось в?днести, п?днести, п?дшустрить, когось зустр?ти, комусь допомогти. I за вс??ю ц??ю "битовухою" - м?й улюблений футбол!
- Багато хто вважа? адм?н?стратора "ш?сткою"...
- А це так ? ?. За великим рахунком "шicтка" - не остання цифра в команд?. Чи не правда? Бува?, звичайно, що хтось .з великим номером на cпинi раптом спробу? об тебе "витерти ноги"... Вт?м, таке трапля?ться не т?льки з адм?н?страторами.
Тут я працюю насамперед тому, що люблю футбол, зр?днився з командою ? хочу, щоб хлопц? завжди перемагали. Якби ти знав, що в?дбува?ться з кожним з нас, коли ми виходимо з роздягальн? в горловину стад?ону! ?деш униз, а над тобою - тисяч? людей, попереду - Лобановський, я - за ним, несу шостий м"яч для Толика Дем"яненка, який от зараз повернеться, ? я йому вкину. Ритуал! ? ?х багато - ритуали народжуються сам? собою ?, вмирають разом з командою. ?х у кожного з нас ст?льки припасено!
Виходимо. I в цей момент як вибухне стад?он: "Ди-на..мо!" В?дразу - по т?лу поб?г струмочок, серце вискаку? з грудей, руки - мокр?! А як же хлопцям важко! От заради таких момент?в, напевно, ? варто жити! ? "Динамо", ? команда - б?льше н? про що не хочеться думати.
- Ти н?коли не сумн?вався в його футбольн?й правот??
- Бували ситуац??, коли мен? щось не подобалося. Але уяви соб?: хто ми з тобою, а хто - Лобановський! В?н св?домо йшов до свого футболу все життя ? був переконаний у сво?й правот?.
Але ?нод?, п?д гарний настр?й, я влаштовував йому перев?рочку: "Валер?ю Васильовичу, я розум?ю, що сьогодн?шн? навантаження вищ? за вчорашн?, що вимоги до гравц?в посилюються. Але згадайте, як? у вас у 1985-му були п?взахисники: Яремчук, Заваров, Михайличенко, Яковенко, Безсонов, Рац - ш?сть р?вноц?нних "з?рок" на чотири м?сця в склад?... У кого з них була в?дсутня культура пасу? Ц? люди, забивши пару гол?в, могли утримувати м"яч, створюючи момент за моментом ? контролюючи ситуац?ю на пол?... Чи вам не зда?ться, що сьогодн? ви чогось недопрацьову?те?"
"Кхе-кхе-кхе! Так ти зрозум?й, що це все компенсу?ться швидк?стю, ц?леспрямован?стю. Так, ? помилки, але все це переборю?ться пресингом, м"яч в?дбира?ться, включа?ться швидк?сть ? досяга?ться результат. Думай, якщо ? чим".
А коли я все-таки намагався щось доводити, в?н пускав у х?д св?й улюблений висл?в: "Та не я це кажу - при чому тут я? Це не мо? бачення. Якщо ти цього не бачиш, це тво? проблеми! Це футбол так руха?ться, це - еволюц?я сучасного футболу! Я т?льки намагаюся якось утриматися в цьому рус?".
Згадай, як ще зовс?м недавно ми з ?рон??ю ставилися до його формулювань: "група гравц?в оборони", "група гравц?в, що атакують", куди включаються не т?льки п?взахисники ? нападники, але й крайн? захисники, як? атакують...

Наказано вижити

- Колись ти признавався, що робота з Лобановським - вище будь-яких ун?верситет?в, що саме завдяки йому ти став профес?йним адм?н?стратором. Напевно, було чимало ?стор?й, що характеризують цю твою непросту роботу?
- Вистачило б на ц?лу книгу. Одного разу зб?рна СPCP поверталася з ?вропи. М?сця мен? в по?здц? не д?сталося, тож я зустр?чав ?х у Москв?. Взяв через в?йсъкового коменданта квитки на 42-й ки?всъкий, котрий в?дправлявся через годину п?сля посадки л?така, ? чекаю команду в аеропорту. Приготував в?зок бутерброд?в - кочу перед собою до л?така. Виходятъ гравц?: москвич? - в?дразу ж до сво?х авто, наш? - розбираютъ бутерброди по сумках. П?дходжу до Лобановсъкого, який да? бл?ц-?нтерв"ю журнал?стам: "Васильовичу, часу мало - треба посп?шати на вокзал". "Який потяг? Чому не ф?рмовий? "Так в?н п?шов години п?втори тому". "А в тебе хоч вистачило розуму взяти нам СВ?" "Василъовичу, я через в?йсъкову касу беру те, що вда?тъся вибити". "Ну, що ж, ?дь сам цим потягом, а ми знайдемо СВ". I це звучитъ, як наказ... Прил?та?мо на вокзал, лечу до кас, перевертаю все догори дном ?, слава Богу , знаходжy квитк?в с?м СВ. Але ж треба ще продати купейн? квитки - чорт ?з тими втраченими грошима за "бронь". Б?гаю по вокзалу, як очман?лий. Але ж мене чекають у потяз?, треба вир?шувати питання щодо розм?щення, приготувати купе Лобановському. Завантажу?мося у вагон СВ: хлопц? з купейного заходятъ разом з нами, Валер?й Васильович - попереду: "Ну, що ти там видумував з цим купе: квитки знайшлися, ?демо у СВ - усе нормально..
- Ти не ображався?
- Спочатку здавалося, що в?н мене випробову?, але пот?м я .зрозум?в, що Лобановський - великий тренер, йому н?коли займатися побутовими др?бницями. Треба було звикати до його вимогливост?, робити його житт?в? правила сво?ми. I все-таки, незважаючи на катастроф?чну в?дсутн?сть часу, Лобановський встигав розбиратися в таких др?бницях, на як? н?коли б не звернув увагу хто-небудь ?нший. Може, в?н цим зн?мав хвилювання? Бувало, я намагався його в?д цього в?дмовити: "Bacильовичу, нав?що вам це потр?бно, пов?рте, що все буде зроблено на профес?йному р?вн?". До реч?, слово "пpофесiонал" в?н завжди вимовляв з гумором. Але якщо я чув це на свою адресу, мене переповнювала горд?сть. Д?тися н?куди: я, мабуть, ? справд? "шiсткa".

М?ж нами, профес?оналами...

- Говорячи про Лобановського "профес?онал", я вкладаю в це слово найкращий зм?ст. Я ще не зустр?чав людину, яка б так серйозно ставилася до всього, що ?? оточу?: звичайно, в першу чергу - футбол, пот?м - ?нформац?я в будь-якому вигляд?, з будь-яких джерел.
Щоранку ми на його ст?л викладали десятки газет: тут були не т?льки вс? спортивн? видання, але й "Правда", "Известия", "Труд", "Радянська культура", "Комсомолка", нав?ть "Бульвар". I Васильович за день ?х прочитував, запам"ятовуючи практично все!
Колись Л?гачов, друга п?сля Горбачова людина в СРСР, зустр?чався з Лобановським, вже з перших фраз був зачарований: "Валер?ю Васильовичу, я не оч?кував, що у футбол? можуть зустр?тися так? люди! Йд?ть до мене радником з? спорту". "Спасиб?, ?горе Кузьмичу, але я хочу зaйматися футболом".

"Процес п?шов"

- Кр?м ?нших хвороб, Валер?й Васильович дуже страждав в?д псор?азу. Що т?льки не робило динам?вське кер?вництво, щоб вил?кувати Тренера - н?чого не допомагало. Нарешт? дов?далися, що в ?зра?л? ? кл?н?ка, де можуть допомогти на р?к забути про цю "зapaзy". П?д час передсезонно? п?дготовки було вир?шено звозити туди Васильовича: Григор?й Сурк?с замовив готель, домовився з головл?карем ?, покинувши вс? справи, в?дправився в ?зра?ль. Професор, оглянувши Лобановського, пооб?цяв за десять дн?в повернути його до нормального життя: оплатили консультац?ю й авансом - л?кування. Приготувалися в ресторан? в?дзначити цю под?ю, як раптом Лобановський вир?шив ?хати до команди, яка через к?лька годин повинна тренуватися перед завтрашньою грою, зда?ться, з "Алaнi?ю". ? по?хав!
? в цьому - весь Лобановський, для якого справа була понад усе. Мен? зда?ться, що в?н себе не любив: щоразу знаходив прив?д не займатися собою.
- Але ж ск?льки було "сигнал?в" - невже не можна було його "сповити" й л?кувати, поки не видужа??
- Ми з ним належали до р?зних "вaгових кaтeгopiй": я вже говорив, наск?льки непохитними були його р?шення. Але ж ? серце працювало з? збоями, ? ноги часом в?дмовляли так, що мен? доводилося виступати в рол? "милиц?" - але ж по трапу л?така треба було так спуститися, щоб н?хто не подумав, що в?н погано себе почува?. 3 Лобановським працювало к?лька адм?н?стратор?в: Петрашевський, Спектор, Сучк?в, П?куза, в останн? роки В?тя Кашпур ? я - з ус?ма в нього були найкращ? стосунки, вс? намагалися позбавити Тренера в?д турбот, ?, переконаний, для кожного цей пер?од життя ? найважлив?шим. Для мене в?н був водночас ? батьком, до кожного слова якого прислуха?шся, ? дитиною, з яко? здува?ш порошинки. Пам"ятаю випадок в ?тал??, який мене остаточно переконав, що долею мен? визначено залишатися з Васильовичем до к?нця ? бути йому в?рним пом?чником.

Парасолька над Метром

- Була похмура погода, збиралося на дощ, я прихопив ?з собою велику парасольку. До тренерсько? лавки нам потр?бно було йти вздовж трибун на протилежний б?к. Коли ми завернули за ворота, я зненацька в?дчув, що мою шию щось обпекло - на земл? лежала важка монета. Я в?дразу став м?ж Тренером ? трибуною ? в?дкрив парасольку, ми так ? пройшли повз цих дурн?в. До лавки. Напевно, це було ком?чне видовище: величезний Лобановський, сутулячись, ?де вздовж поля, ? поруч я - "метр ?з кепкою", мало не п?дстрибуючи, несу над ним величезну парасольку. В?дтод? я зрозум?в: це - мо? призначення!
Завжди ? скр?зь, на будь-якому стад?он?, вокзал?, в аеропорту я повинен був бути поруч з ним, закривати в?д не завжди стриманих шанувальник?в, захищати в?д натовпу. Якщо в?н спускався з? сход?в, я неодм?нно повинен був ?ти попереду, щоб у випадку чого п?дтримати. Зберегти. Але ж ск?льки "хворих" людей трапля?ться серед футбольних фанат?в! I нав?ть у той нещасливий день у Запор?жж? знайшлися покидьки, як?, бачачи, як Тренеру важко пересувати ноги, кричали: "Чого це в?н прикида?ться?!"
Одного разу в Ялт? ми п?шли на пляж санатор?ю М?н?стерства оборони. Лобaновський вир?шив скупатися. Море було св?же. "Васильовичу, - командую я, - на глибину не запливати - т?льки вздовж берега". ? став метрах у чотирьох в?д нього. В?н зайшов не глибше, н?ж по пояс, ? "приймав морськ? ванни". Хвилин через 15 в?н уже з?брався виходити на берег, як з моря накотила велика хвиля. Васильович пада? у воду ? не може п?днятися. Т?льки спробував встати на ноги, як друга хвиля накрила його з головою, ? в?н почав тонути! У пан?ц? я намагаюся рятувати - нaл?тa? третя хвиля. Тод? я приймаю ?д?отське р?шення: п?рнаю п?д нього ? хочу п?дняти. Це була чиста авантюра: 150 кг я н?коли ще не п?дн?мав, а коли в?н обхопив мене зал?зними руками, немов гаками... Тепер уже я разом з ним намагаюся "сповзти з килима" - падаю вперед. Це нас ? врятувало: через п?вметра глибина виявилася незначною, до нас уже б?гли люди.
Температура води була градус?в 25, а пов?тря - 33. Але коли ми поклали його на простирадло, ноги були крижан? ? синьо-червоного кольору, обличчя - яскраво-червоне, байдуже... Не знаю, як Васильович, а я дуже злякався.

Народ не обдуриш

- Ти весь час стояв б?ля труни ?, напевно, не бачив, яка довга черга стояла п?д дощем?
- Коли через три години я побачив, що пот?к людей не припиня?ться, то п?шов подивитися на юрбу: такого я ще не бачив! А ск?лъки стояло вздовж Червоноарм?йсъко?!
- Невже народ, який б?льше дума? про хл?б насущний, так любив людину, яка все життя присвятила, власне кажучи, дитяч?й забав??
- Комусъ може здаватися, що це - забава, але ж говорятъ, що футбол - це не т?лъки гра, трата часу чи спос?б мислення, але й соц?алъне явище, що якосъ допомага? народу виживати в нелегкий час.
- Ти колись говорив, що Лобановський назавжди залишиться великим тренером. А що ти дума?ш зараз: чи шануватимуть люди його пам"ять так, як робили це на похорон??
- Незважаючи на те, що заслуги Лобановского безсумн?вн?, його незалежна позиц?я завжди викликала критику, часом таку безжал?сну, що залишалося дивуватися його терп?нню. А в пер?оди його найвищого злету число шанувалъник?в багаторазово зростало: з нъого робили Мес?ю, рят?вника Батък?вщини, звеличували до небес.
- Глядач р?дко бува? об"?ктивний - йому потр?бн? т?льки перемоги...
- Буття визнача? св?дом?стъ: таким бол?лъника виховала стара ?деолог?я. Найчаст?ше журнал?сти, немов демонструючи свою "об"?ктивнicть", намагаютъся переконати нас, що знаходятъся "над сyтичкою": бачите, мен? нав?тъ Тренер - не указ. Правда, ? Валер?й Василъович часом давав прив?д для "пoлeмiки": то не приходив на п?сляматчев? прес-конференц??, мотивуючи це тим, що не готов? "роздрук?вки", то, переконавшисъ у некомпетентност?, дилетантизм? сво?х опонент?в, робив декларативн? заяви. Але пом?ркуй сам: як було людин?, для яко? футбол був не "народною забавою", а справою всъого життя, переходити в бес?дах на баналъност?, займатися популяризац??ю.
- Але, погодься, б?льш?сть убол?вальник?в не розбира?ться в тонкощах футбольно? науки: вони колись сам? ганяли м"яч ? знають, що футбол - це просто гра, в як?й треба чи забити гол, чи не пропустити у сво? ворота. З ними ? треба говорити по-простому, а Метр найчаст?ше "в?шав локшину на вуха".
- У цъому ти правий. Народ хоче бачити у футбол? Гру, а не б?знес чи пол?тику. Саме тому, незважаючи н? на що, народна повага до Великого Тренера виявилася вище навколофутболъних ?нтриг. Що таке футболъна корупц?я - багатьом н?коли не зрозум?ти. ? не варто ?х у ц? розборки втягувати. Пам"ятаю, як п?сля чемп?онату св?ту в Мексиц?, нав?ть маючи чудову закордонну пресу, Лобановсъкий вдома зазнав критики. Мене вражав повчалъний тон газетних публ?кац?й: виявля?тъся, треба було робити те, а не це. Нав?тъ Михайло Гершкович, блискучий у минулому футбол?ст, який допомагав Романцеву в зб?рн?й Рос??, ? той не втримався, щоб не "куснути" Тренера. На його думку, гравц? зб?рно? були втомлен? наст?лъки, що ?х не "вистaчило" на матч ?з белъг?йцямиl Але, якщо ти берешся анал?зувати, то чому н? слова не сказав про те, на якому взагал? високому р?вн? ця гра була проведена, не вимовив н? слова сп?вчуття з приводу судд?всъких помилок, що перекреслили вс? зусилля Тренера ? команди? Валер?й Василъович був вражений, але змовчав, а я - не зм?г, ? в?дтод? з Гершковичем не розмовляю. Хоча дос? у нас ?з ним були добр? стосунки.
- Як ти зараз себе почува?ш, чи зм?нюватимеш усталений з роками ритуал?
- Нас з Лобановсъким зблизив футбол ? той порядок, який ми п?дтримували у сво?х стосунках... Пов"язана з цим посл?довн?стъ мо?х д?й, за якою вс? ретелъно стежили, звичайно ж, буде зм?нена - там було так багато особистого... "Парасолъка розкривалася" т?лъки для Нъого! В?н п?шов, ? все зак?нчилося. Мен? важко буде зм?нитися.
- Але футбоп залиша?ться?
- Так, як це не дивно. От ми зараз сидимо в Його каб?нет?, в який В?н н?коли вже не повернетъся, говоримо про Нього, а я мимовол? чекаю дзвоника з Конч?. Знайомий голос усм?хнетъся в трубку: "Чубаров, ти що, не збира?шся на тренування - Максимович уже тут".
"Н?коли не говори "н?коли" - це теж один з його принцип?в. Багато хто вважав Лобановського мало чи не монстром, а ще - "айсбергом", крижаним, неприступним, наглухо застебнутим на вс? ryдзики. А в?н був зовс?м ?ншим - енциклопед?стом, ф?лософом, книголюбом, фанатиком футболу, в?дданим другом, розумним полем?стом, дипломатом ?, насамперед, Великим Тренером...

-----------------------------Максим МАКСИМОВ .




 
Extra Web Top Rambler's Top100 Рейтинг@Mail.ru Чисто Одесский сайт!!! Динамо Киев от Шурика Dynamomania.comDynamoMania.ru -
информационно-новостной динамовский ресурс Футбольно-познавательный квартал ФУТБОЛ ТОР-50 Wfe.ru - полный каталог футбольных сайтов AllBest.Ru Товары для болельщиков Сборная России по футболу KMindex Футбольная история и статистика Все Сезоны Чемпионата Мира и Европы и Лиги Чемпионов МЕТА - Украина Футбольный портал от Канонира Яндекс цитирования http://studiodelphin.com - Каталог Дельфина. Информационно-развлекательный портал. Каталог Ресурсов Интернет каталог @PAUTINA.NET Каталог сайтов на КРУТАНИ . RU Поиск в каталоге ZABOR.COM Украинский портАл УКРОП - Укра?нський об'?днаний портал ССЫЛКА | Каталог ресурсов Член элитного клуба самых лучших сайтов  Navigators-Internet! Каталог интернет ресурсов,Музыка,Знакомства с фотками, Школа страниц etc.! Поисковая система Deft site Netoteka - Поисковая Библиотека Интернет Каталог Allprikol.ru OPTIME : каталог сайтов и ресурсов Интернет Каталог сайтов Faststart.ru: Стартуй правильно Заяви о себе в интернет TOPCAT.RU Каталог ресурсов 35rus - каталог ресурсов интернет и хостинг Каталог сайтов Всего.RU тИЦ и PR этого сайта FRANCE-TRAVEL.RU - Информационный сервер по Франции Информационно развлекательный проект. Статьи, Новости, Кроссворды, Анекдоты, Обои рабочего стола, рейтинг сайтов Спорт :: Футбол
Оцените этот ресурс
Оцените ресурс:

finance.com.ua UAweb.net - крупнейшая сеть сайтов объявлений .RU